​

                     Правила нашого закладу 

 

                            Шановні батьки!

                    Ми разом з Вами зацікавлені в тому, щоб відвідування дитиною  дитячого садка було комфортним і корисним.

                    Тому просимо Вас дотримуватися наступних правил: 

​

• Запізнення - завжди стрес для дорослих і дітей. Будь ласка, приходьте вчасно! 

• Проводжайте дитину до групи та передавайте особисто в руки педагогам.

• Ідучи, додому обов'язково повідомте про це вихователя.

• Якщо у вашої дитини поганий настрій, обговоріть її стан з педагогом. 

• При вході, будь ласка, чистіть взуття та зачиняйте за собою вхідні дв

 

 

             Вимоги до зовнішнього вигляду та одягу дітей

   

1. Одяг дитини повинен бути чистим, охайним, відповідати порі року, температурі повітря, відповідати розміру дитини. Небажане носіння комбінезон

2. Повинна бути чиста нижня білизна.

3. Зав’язки і застібки мають бути розташовані так, щоб дитина могла самостійно себе обслужити.

4. Взуття має бути легким, теплим, точно відповідати нозі дитини, легко зніматися і надіватися.

5. Носова хустка потрібна дитині як в приміщенні, так і на прогулянці. Зробіть на одязі зручні кишені для її зберігання.

6. Обличчя повинно бути умите, ніс, руки - чисті, нігті - підстрижені, зуби - почищені, зачіска - охайна.  

7. Щоб уникнути випадків травматизму та з метою збереження здоров’я дітей, необхідно перевіряти вміст кишень дитини на наявність небезпечних предметів.

8. Категорично забороняється приносити в садок гострі, ріжучі, склянні предмети, дрібні предмети (намистинки, ґудзики і тому подібне, пігулки), а також їжу та напої. 

 

           Завдання батьків в організації фізичного виховання

 

►Створення необхідних матеріально-технічних умов для занять фізкультурою удома.
►Контроль і сприяння дотриманню дітьми режиму дня, правил особистої гігієни, загартування, виконання ранкової гімнастики.

 ►Особиста участь у змаганнях сімейних команд, днях здоров’я, спортивно-художніх вечорах, іграх розвагах , прогулянках.
►Організація змагань та ігор на дитячих майданчиках за місцем проживання.
Обов’язки батьків
►Визнати, що первинна відповідальність за добробут і фізичний розвиток дітей лежить на батьках.
►Вчити дітей особистим прикладом берегти своє здоров’я і працювати над вдосконаленням свого фізичного розвитку.
►Заохочувати дитину до систематичнихзанять фізичними вправами і поважати тих, хто веде здоровий спосіб життя.
►Знати і розуміти обов’язки та права дитини на заняттях з фізичної культури.
►Ознайомитись з навчальною програмою з фізичної культури.
►Дбати, щоб дитина була доглянута і охайна на заняттях з фізичної культури.
►Володіти інформацією про стан та вади фізичного розвитку дитини та не перешкоджати роботі щодо їх усунення

 

                                   Пам"ятки для батьків: 

                  Мистецтво бути батьками 

       * Ваша дитина ні в чому не завинила перед вами - ані в тому, що створила вам додаткові труднощі, ані в тому, що не виправдала якихось ваших сподівань. І ви не маєте жодного права вимагати, щоб вона розв"язала ці проблеми.

       * Ваша дитина - не ваша власність, не приватна річ, а самостійна людина. Вирішувати її долю, а тим паче ламати характер малюка на свій розсуд ви не маєте права. Ви можете лише допомогти дитині обрати життєвий шлях, вивчивши її здібності та інтереси і створивши умови для їх реалізації.

       * У багатьох примхах і витівках дитини винні ви самі, тому що вчасно не зрозуміли її, не бажали сприймати її такою, якою вона є.

       * Завжди помічайте і підтримуйте найкращі риси вашого малюка. Вірте у його сили і показуйте йому свою впевненість.

 

             Як підготовити дитину до дитячого садка

 

     Якщо батьки твердо вирішили, що малюка час віддати на виховання до дошкільного закладу, постає проблема як це зробити «безболісно» для всіх членів родини.

        У нашому дошкільному навчальному закладі «Калинка» с. Нетреба передбачена бесіда-консультація з батьками при  подачі ними заяви  в дитсадок. Ми розповідаємо батькам, що таке адаптація, коли краще привести дитину для першого знайомства з дитсадком, на який період часу, як розповісти дитині про дитсадок. Адже діти, як до речі і дорослі, завжди відчувають почуття страху перед невідомим, перед чужими людьми, новими ситуаціями. Саме ці страхи і є  однією з причин важкої адаптації дитини в групі. Відповідно дитина отримує стрес, і це призводить до надмірного збудження, плаксивості, зменшуються захисні сили дитячого організму.

        Адаптація – це пристосування організму до нових обставин. Дошкільний заклад і є новими обставинами для дитини,ще невідомим їй простором, новими взаєминами. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сімейного ставлення, від умов перебування в дошкільному закладі.

        Дуже важко звикають до дошкільного закладу єдині в сім”ї діти, якими дуже опікуються батьки, які дуже залежні від мами, які звикли до постійної уваги, які невпевнені в собі. Для емоційно нерозвинутих дітей адаптація, навпаки, відбувається легше – у них нема сформованої прихильності до матері. Що більше розвинений емоційний зв”язок  з мамою, тим важче відбуватиметься адаптація. Фактором, який ускладнює процес адаптації, можуть бути і конфлікти в сім”ї, не спілкування батьків. Діти з таких смей ведуть себе невпевнено, хвилюються, нерішучі.

        Щоб легше дитина привикала до дитсадка, ми рекомендуємо спочатку  її привести для ознайомлення з вихователем, з дітьми, з кімнатою, з іграшками. Далі декілька днів треба приводити дитину, поступово збільшуючи  час її перебування в дитсадку.

        Саме ви, батьки, маєте пам”ятати і знати, що від сформованості навичок адаптованої поведінки та самообслуговування залежить успішність перебування  дитини в дитсадку. Дитині легше буде адаптуватися в колективі, якщо вона знатиме імена дітей, вихователів. Велике значення мають розповіді батьків про дитячий садок. Не можна залякувати дитину тим, що в садочку заставляють їсти, а ще – спати і т.д. Поступово, ще до вступу до дошкільного закладу, маля варто привчати до водних процедур, самостійного прийняття їжі, засинання тощо.

        Батьки мають знати, що перед вступом до дитсадка, обов”язково мають зробити дитині  всі необхідні прививки та щеплення. Краще їх зробити заздалегідь, не пізніше, ніж за місяць до вступу дитини до дошкільного закладу.

        Отже, лише у співпраці батьків і педагогів закладу  можна полегшити період адаптації  для дитини.

 

 

           Активізуємо родину, заради мовлення дитини

    

             Базова програма  «Українське дошкілля» націлює на гуманістично-особистісну орієнтацію всієї педагогічної діяльності. Педагоги нашого дошкільного  навчального закладу тісно співпрацюють з родинами вихованців, націлюючи їх на розуміння запитів власної дитини, взаємоповаги та створення умов для розкриття творчого потенціалу  дитячої особистості.

            В культурних сім”ях  минулого було у багато того, що здається незвичним у сучасних родинах: декламування віршів, музикування, читання вголос для всієї родини, домашні вистави з попереднім розучуванням ролей.

             Як же навчати сучасну дитину мовленнєвих умінь, креативності, пізнавального розвитку?

             На думку педагогів-фахівців слід навчати батьків створювати умови для доступного мовленнєвого розвитку дитини, щоб пізнавальна гра впліталась в повсякденне життя малюків, позбавляючи пресингу, примусовості.

             Наші педагоги в дитсадку практикують такі форми роботи з батьками: бесіди, консультації, анкетування, тренінги, дні відкритих дверей, збори тощо.

Так, наприклад, на засіданні клубу «Батьківські університети»  вихователі з батьками проводили «мозковий штурм» : Спілкування --- це . . . ( вміння підтримувати розмову, взаєморозуміння, бажання спілкуватися, збагачення словникового запасу, вміння вислухати співрозмовника, вміння вести діалог ).

      «Мовленнєві конструкції» -- обговорення з батьками їх ставлення до дитячих фантазій, вигадок; сприяння батьками розвитку у дітей креативного мислення вдома; підтримання ( заперечення ) ними дитячої творчості, обігрування вигаданих персонажів, складанні небилиць, казок.

 

 

                            Формування адекватної харчової поведінки дитини

​

•  Із раннього віку слід постійно контролювати дотримання дитиною режиму харчування, створюючи певний ритуал приймання їжі.

• Варто пояснювати дитині, що під час харчування вся її увага має бути зосереджена на їжі.

• Можна підвищувати обізнаність дитини щодо продуктів харчування ігровими методами:

• Розгадувати загадки про їжу;

• Проводити бесіди-розмірковування;

• Вводити дошкільника в проблемні ситуації, де він має зробити самостійний харчовий вибір.

• Слід формувати смакові звички та культуру поведінки дитини за столом доброзичливим тоном, виражаючи віру в її потенційні можливості.

• Батькам слід знати, що діти-дошкільники вразливі, надто довірливі, легко піддаються навіюванню і наслідують дії та вчинки дорослих, тому формування культури харчування залежить від правильності харчової поведінки дорослих.

• Занепокоєння дорослих, підкреслена увага до того, скільки з”їла дитина, впевненість, що треба їсти більше, або відсутність необхідного контролю за режимом і якістю харчування дитини призводять до порушення харчової поведінки в бік установлення умовно-рефлекторних механізмів психічної потреби в їжі. 

 

     Рекомендації батькам щодо харчоваої поведінки дитини

 

• Починайте з себе. Немає ліпшого способу сформувати або скорегувати звичку дитини, ніж демонструвати бажану модель харчової поведінки завдяки особистому прикладу. Пам”ятайте, що дитина повторює за батьками все, що бачить. Критичне мислення й усвідомлений підхід до харчування сформується протягом підліткового  віку, однак до цього часу дитина ризикує набути стійку залежність від солодкої, жирної або калорійної їжі.

 

• Дотримуйтеся режиму харчування. Дієтологи рекомендують розділяти прийоми їжі на 4-6 разів. Перерва під час прийому їжі для дитини не має перевищувати 4 години, бо в такому разі організм не отримує сигналу накопичувати поживні речовини «про запас» і ефективно витрачає енергію. На скільки суворим буде режим харчування залежить від індивідуальних особливостей дитини, її самопочуття і сімейних обставин. Проте надмірна увага до часу вживання їжі може призвести до додаткової стривоженості та занепокоєння, що негативно впливає на апетит й ефективність засвоєння їжі.

 

 

• Подавайте їжу в призначеному для цього місці. Зазвичай вживання їжі в домашніх умовах відбувається на кухні, де є стіл, стільці тощо. Однак у деяких родинах заведено накривати стіл у вітальні, при цьому користуватися столовим текстилем, вишуканим посудом і приборами. Також є сім”ї, які збираються поїсти у вітальні, але не заради естетики спільного прийому їжі, а щоб влаштуватися біля телевізора. Відповідно, від ставлення сім”ї до процесу прийому їжі й залежать харчові звички дитини.

 

• Урізноманітнюйте раціон дитини. Не кожна сім”я може придбати дорогі сорти м”яса та риби. Проте всі мають змогу чергувати продукти харчування, доступні для будь-якого сімейного бюджету: м”ясо куряче й яловиче, рибу хек і мерлузу, субпродукти і мідії або інші морепродукти. Відмовтеся часто готувати для дитини одну її улюблену страву, ліпше запропонуйте спробувати щось нове. Завдяки цьому в дитини формуватиметься смакова цікавість. Також варто обговорювати структуру страви, її консистенцію, колір, аромат, історію та географію поширення. Усе це разом із вживанням їжі розширить словниковий запас і ерудицію дитини.

 

 

• Подавайте страви та сервіруйте стіл естетично. Привабливо прикрашена ароматна страва в десятки разів інтенсивніше стимулює зони головного мозку, що активують механізм травлення. Оригінальність подачі може вмотивувати дитину спробувати новий продукт. Надалі дозволяйте їй брати участь в оформленні страв, адже це поліпшує естетичний смак і є виявом турботи про тих, для кого готують їжу.

 

• Надайте дитині можливість самій визначати улюблені страви. Часто дитина змушена дотримуватися харчових звичок батьків і не має вибору. Наприклад, можливо їй і смакувала б гречана каша, але тато демонструє до цієї страви відверту відразу. Навряд чи після негативного коментаря дитина поставиться до каші неупереджено. Тому варто надавати дитині можливість самостійно робити вибір, прислухатися до власних уподобань. Вона має відчувати, що її думку та бажання враховують. У такому разі дитина почне поважати та сприймати вподобання інших людей, відстоювати власні погляди. Пропозицію вибору слід формулювати на основі додаткової альтернативи, коли основна страва є незмінною. Наприклад, кисломолочний сир – основна страва, а дитина отримує можливість обрати ягоди або фрукти, які до нього додадуть.

 

 

• Не перегодовуйте дитину. Кладіть на тарілку невелику порцію їжі. Якщо дитина відчуває, що ще голодна, вона попросить добавку. Так вона навчиться самостійно визначати міру ситості. Якщо ж на тарілці залишається їжа, а дитина відмовляється доїсти, то не варто змушувати її. Навіть якщо запасу з”їдених продуктів не вистачить для тривалого забезпечення ситості, ліпше дитині дозволити самостійно регулювати цей процес. Зрештою вона набуде досвіду ефективного накопичення необхідної кількості енергії. Такий стиль харчового виховання вимагає відсутності вдома печива і цукерок, якими дитина може швидко поповнити запас калорій.

 

• Не робіть із їжі винагороду. «Солодкі» заохочення можуть стати одним із каменів спотикання на шляху до формування здорових харчових звичок. Дитина має отримувати солодощі разом з іншими стравами як невід”ємну частину свого раціону, а не як нагороду за особливі заслуги чи для відволікання від пустощів. Демонструйте дитині шанобливе ставлення до їжі і до тих, хто її приготував, однак не створюйте культ їжі.

 

 

• Обговорюйте корисні та шкідливі властивості продуктів харчування. Дитина вивчає навколишній світ через спілкування з батьками. Якщо у неї є можливість ставити запитання, чути відповіді і роздуми авторитетних дорослих, якщо дорослі стимулюють формування її власного критичного ставлення до різних питань і тем, то на дитину не вплине ні «бомбування» рекламою, ні маніпуляції маркетингових технологій.

 

• Формуйте адекватну харчову поведінку дитини методом гри. Для цього підходить формат рольової гри, зокрема «В кухаря» або «В кафе», а також продуктивні види діяльності (малювання, ліплення тощо); тематичні інтерактивні бесіди з переглядом фото- і відеоматеріалів.

 

 

• Хваліть дитину. Не забувайте заохочувати дитину похвалою навіть за незвичне поліпшення її харчової поведінки. Підбадьорливе слово, на відміну від солодкої цукерки, потішить і зігріє душу дитини, при цьому збереже її тіло здоровим.

 

 

 

                  Консультації для батьків дітей 5-ти річного віку,

                                 що не відвідують ДНЗ

                        Підготовка руки дитини до письма

     Підготовка руки дитини до письма починається задовго до проходу до школи. Це відбувається і тоді, коли маленьке дитинча захватує іграшку, під час різних ігор з пальчиками малюка, масажу кінчиків пальців, ліпки з пластиліну, глини, тіста та багатьох інших вправ, які допоможуть майбутньому учню красиво писати, не відчуваючи втоми та негативних емоцій.

     Важливо зразу навчити дитину правильно тримати предмет, яким вона пише або малює. А це, як доводить практика, залишається без належної уваги дорослих. Дитина закріплює неправильну навичку користування письмовим приладдям під час малювання, письма друкованими буквами, штриховки. Іноді батьки говорять: «От піде до школи - вчителька навчить», забуваючи про те, що дитина вдома найчастіше буває з вам сам на сам, а в класі під час уроку в одної вчительки 20-30 дітей. Чи можна зразу охопити зором таку кількість дитячих рук. Навіть, якщо це вдається, одним зауваженням учню обійтися не можна. Адже перевчити набагато складніше, ніж навчити зразу.

     Іноді батьки говорять: «Нехай пише, як йому чи їй зручно». Але правила користування ручкою (олівцем) розроблялися недаремно: в них є обов'язковою правильна посадка дитини, збереження зору, розвиток певних м'язів руки, здатних витримати максимальне навантаження сьогодні та в майбутньому.

     А як же правильно?

     Ручка, якою дитина пише, лежить на верхній фаланзі середнього пальця, фіксується великим і вказівним, великий палець розташований декілька вище вказівного; опора на мізинець; середній і безіменний розташований майже перпендикулярно краю столу. Відстань від нижнього кінчика ручки до вказівного пальця 1,5 - 2 см. Кінець ручки орієнтований на плече. Кисть знаходиться в русі, лікоть від столу не відривається. Далі слід простежити за тим, як дитина пише, чи правильно виконує цю дію.

     Можна використовувати такий методичний прийом. Поміняйтеся з дитиною ролями. Нехай вона керує вашими діями, підказуючи, якщо ви щось робите не так. Цей прийом концентрує увагу на елементах виконуваної роботи і ефективніше організовує навчання. Потім дитина діє самостійно. Підказка має бути мінімальною і поступово зводитися нанівець.

     Контроль навику письма у дитини бажано провести до того, як їй виповниться чотири роки, щоб мати запас часу для виправлення неправильного навику перед вступом до школи. Займатися шестирічне дитя може не більше двадцяти хвилин.

     Як розпізнати неправильний навик.

     Про неправильному навику письма говорять наступні деталі: Неправильне положення пальців: дитина тримає ручку «пучкою», «жменею», «кулаком», великий палець нижче вказівного або розташований перпендикулярно до нього, ручка лежить не на середньому, а на вказівному пальці. Дитина тримає ручку дуже близько до її нижнього кінчика або дуже далеко від нього. Верхній кінчик ручки направлений убік або від себе. Кисть жорстко фіксована. Дуже сильний або слабкий натиск при письмі і малюванні. Вас повинно насторожити, якщо дитина активно повертає аркуш при малюванні і розмальовуванні. В цьому випадку малюк не уміє змінювати направлення лінії за допомогою пальців. Якщо дитина малює дуже маленькі предмети, то це може свідчити про жорстку фіксацію кисті руки. Це можна перевірити, запропонувавши намалювати одним рухом коло діаметром 3-4 сантиметри (за зразком).

     Якщо дитина має схильність фіксувати кисть на плоскості, вона не впорається з цим завданням: намалює замість кола овал, коло значно меншого діаметру або малюватиме його в декілька прийомів, пересуваючи руку або повертаючи аркуш.

     Як виправити?

     Для виправлення неправильного навику письма можна скористатися наступними прийомами. На верхній фаланзі безіменного пальця можна поставити крапку, пояснивши дитині, що ручка повинна лежати на цій крапці. Намалювати на ручці межу, нижче за яку не повинен опускатися вказівний палець.

     Якщо жорстко фіксована рука, то може допомогти обведення або малювання крупних фігур, розміром в третину альбомного аркуша, без відриву руки.

     Якщо до школи ваша дитина довго застібає ґудзики, не вміє зав'язувати шнурки, часто упускає що-небудь з рук, вам слід звернути увагу на сформованість навику письма.

     Як розвинути дрібну мускулатуру руки дитини

     Розминати пальцями тісто, глину, пластилін, м'яти поролонові кульки, губку.

     Катати по черзі кожним пальцем дрібні намистини, камінчики, кульки.

     Ляскати в долоні тихо, голосно, в різному темпі.

     Нанизувати намистини, ґудзички на нитки.

     Зав'язувати вузли на товстій і тонкій вірьовках і шнурках.

     Заводити будильник, іграшки ключиком.

     Штрихувати, малювати, розфарбовувати олівцем, крейдою, фарбами, ручкою і так далі.

     Різати ножицями.

     Конструювати з паперу (орігамі), шити, вишивати, в'язати.

     Робити пальчикову гімнастику.

     Малювати узори по клітинках в зошиті.

     Займатися на домашньому стадіоні і снарядах, де потрібний захват пальцями (кільця, щаблина та інші).

     Успіхів вам, шановні дорослі, у відповідальній справі - підготовці дитини до школи.

​

​

         Як організувати дозвілля маленьких дошколяриків

     Від двох до шести років - це один з найважливіших періодів формування людської особистості. В цьому віці дитина осягає більшу частину свого розмовного словника, вчиться спілкуванню, елементарній граматиці, кольоровому і звуковому світосприйняттю, дрібній моториці, розвиває грацію та зграбність на все подальше життя.В дошкільному віці закладається любов до праці, до читання, повага до оточуючого світу, основні поведінкові поняття. А, крім цього всього, це найчарівніший час, коли дитина тільки осягає чарівність світу книг, вірить в дива та святого Миколая, вона легко запам'ятовує віршики і з задоволенням їх розповідає. Це як родючий ґрунт, в який можна безмежно засівати зерна, а вони будуть давати паростки, не виснажуючись. В грі, яка одночасно є життям, діти вчаться, а навчаючись - граються.

    Сучасне життя не дозволяє більшості батьків залишати дітей вдома, виникає необхідність віддавати їх до дитячих садочків. Зрозуміло, що сьогоднішня система освіти є недосконалою, але в садочку діти рано привчаються до співпраці з іншими, до вміння досягати компромісів. Саме в садочку вони вперше добровільно діляться іграшками, увагою дорослих, там же вони готують свята, вчать пісеньки. Є дуже багато різноманітних методик раннього розвитку дітей, їхнього виховання та навчання. Дошкільні заклади беруть на озброєння праці Домана, Зайцева, Монтесорі та дуже багато інших цікавих і адаптованих моделей. Кожна хвилина малюків в садку зайнята: спортивні заняття, музика, мова, правила поведінки, малювання, ліплення, дрібна моторика.

     На сьогоднішній день і діти, і вихователі зайняті цілий день, проте виникають моменти, коли між заняттями з'являється хвилина, наприклад, їсти ще рано, а малювати вже немає часу. Тоді в пригоді дорослим стають барвисті та цікаві дитячі журнали. Для забезпечення дозвілля під час таких «перерв» сьогодні розповсюджена практика співпраці дитячих садків з редакціями журналів. До речі, не лише вихователям корисно мати журнал в запасі - допоможе він і батькам.

    До початку занять в садочку, вранці, коли батьки приводять дітей, є півтори години: когось привели  восьмій  тридцять, когось о дев'ятій. Звичайно, можна дістати іграшки, а можна відкрити журнал і разом почитати коротеньку казочку, в якій за пів сторінки тексту і багато цікавих ілюстрацій відбуваються різноманітні дива, герої встигають потрапити в пригоду та успішно з неї вибратися. Потім казочку можна й обговорити, адже діти люблять обговорювати малюнки, події. Журнал може пропонувати також невеличкі майстрування, коли за кілька хвилин з допомогою ножиців та клею можна зробити щось надзвичайне. Діти люблять вирізати, майструвати, клеїти, а якщо потім виріб можна використати чи показати батькам, бабусям, дідусям, друзям, то це має свою подвійну користь. В плані вигадок для простих дитячих виробів, дитячий журнал - незамінний помічник будь-кому з дорослих. Пропонують журнали і велику підбірку віршів, з простим чітким мотивом, гарним сюжетом. Їх можна і під час перерви почитати, і в сценарії використати. Ще на сторінках видання є загадки та скоромовки, які є незамінними помічниками для розвитку логіки та зв'язного мовлення. Старші діти можуть їх прочитати самі, а молодшим читають вихователі та батьки. Дитинство кожного дорослого починалося з найпростіших віршиків та цікавих загадок, які з задоволенням згадуються і в дорослому віці, бо ж те, що запам'яталося в дитинстві - це скарб усього життя.

     Крім вище названого, дитячі журнали пропонують і настільні ігри, і логічні загадки, і анаграми. Цікавим є таке нововведення. Сьогодні, напевно, кожен садочок має дискові програвачі, та й сучасні діти з малечку знаються на електроніці, з раннього дитинства призвичаюючись до електронних носіїв інформації. Вони з задоволенням слухають аудіо казки і з таким же задоволенням граються в прості ігри, запропоновані дисками - додатками до журналу, розвиваючи таким чином і увагу, і всі види пам'яті: і слухову, і асоціативну, і зорову тощо.

    Барвистий журнал, з усіма своїми вправами, забавами, завданнями, розповідями - це те, що кожна дитина з задоволенням візьме до рук і на якийсь час порине в його чарівний світ. Усе, що вимагають різні методики розвитку, як сучасні, так і класичні, можна знайти на кольорових сторінках. В теперішніх садках, з яких діти ідуть до школи, вміючи читати, писати, та володіючи неабияким словниковим запасом, красивий і корисний посібник стане в пригоді розробникам навчальних планів та занять.

​

                       Діти і телевізор

    Чарівність екрану.

    Під час перегляду телевізора діти, залишаючись в звичній для них обстановці (на відміну від перегляду мультфільмів в кінотеатрі), мають можливість спостерігати за вигаданими або реальними подіями чужого життя, розвитком відносин, бійками і гонитвою...Візуальне зображення дозволяє відмовитися від реальності, забути про невиконані уроки або приміряти на себе образ героя. Але, як не дивно, в телевізорі дітей привертає не тільки картинка. На підставі ряду проведених експериментів шотландські учені зробили висновок, що діти молодшого шкільного віку (6-8 років) з великим ентузіазмом готові дивитися на екран без зображення.

     Відчуйте різницю.

     Граючи і спілкуючись з однолітками, дитина активно пізнає світ: фантазує, вчиться підтримувати бесіду, рухається. «Взаємодія» з телевізором розвиває в малюку пасивність. Швидка зміна кадрів негативно впливає на дитячий мозок, велика кількість інформації стомлює дитину, а живе спілкування замінюється його сурогатом - нескінченною рекламою і вульгарними шоу.Якщо при кожній нагоді батьки залишають дитину «на телевізор», щоб спокійно зайнятися своїми справами, малюк може з часом «підсісти» на цю розвагу і впасти в серйозну залежність від блакитного екрану. Перегляд бойовиків і ужастиків може породжувати в дитині агресію, особливо якщо вона ще не здатна відрізняти вигадку від реальності.

     Вік і особливості сприйняття.

     До піврічного віку діти звертають на працюючий телевізор не так багато уваги. Монотонні звуки заколисують їх; іноді вони реагують на знайому заставку. У віці від шести до вісімнадцяти місяців дитячу увагу притягають рухомі різнокольорові картинки, що мелькають на екрані. Більшість лікарів не рекомендують проглядати телевізор дітям до двох або навіть трьох років. Але якщо вже ви вирішили не захищати малюка від телебачення, пропонуйте йому тільки короткі мультики або спеціальні програми, призначені для дітвори цього віку.

     Дітям від півтора до трьох років важко висловити емоції, що переповнюють їх при перегляду мультфільмів. Потрібно давати їм необхідні пояснення, наприклад: «Це ведмедик, ми бачили такого в зоопарку, пам`ятаєш? Він любить мед і малину. Ти теж їв малину у бабусі на дачі. А це їжачок, його друг».У віці трьох-чотирьох років малюк починає усвідомлювати різницю між вигаданим і реальним світом. Він приміряє на себе різні ролі - казкового принца, попелюшки, злого вовка або людини-павука. Батькам важливо простежити за тим, щоб дитина не пішла в екранний світ «з головою». Потрібно допомогти малюкові перемкнути його уяву і творчу енергію на реальний світ: грати у футбол, збирати разом конструктор або шити наряди для ляльок.

    Батькам на замітку:

    - домовтеся з дитиною про «квоту» на перегляд телевізора. Важливо, щоб він дотримувався затвердженого розкладу;

    - якщо ви вважаєте, що вибір дитиною тієї або іншої передачі не зовсім вдалий, поясніть свою позицію;

    - дитяча - не місце для телевізора: таке доступне задоволення складе серйозну конкуренцію читанню і розвиваючим іграм;

    - не використовуйте телевізор як «фон» - діти швидко переймають у батьків цю шкідливу звичку;

    - поясніть малюкові, що таке реклама. Навчіть його не приймати на віру все, про що віщають з екрану.

​

       Роль матері та батька у вихованні дитини.

     Давайте поміркуємо про те, які ролі грають чоловік і жінка у своєму житті. Чи завжди комфортно ми почуваємо себе в цих ролях? Яким ми виховуємо хлопчика, а якою - дівчинку? Як ми повинні себе поводити, щоб виховати гарну людину?

     Ці питання є дуже важливими.Кожна людина в своєму житті грає багато ролей. У різні моменти ми - пасажири в транспорті, учні, студенти, співробітники, керівники чи підлеглі, покупці. Але, крім того, ми завжди залишаємося жінкою чи чоловіком. Чи помічали ви, що ми, як чоловік та як жінка, зовсім по-різному виконуємо свої ролі? Зовсім по-різному сприймаємо світ, звертаємо увагу на різні речі, приймаємо рішення, поводимося в складних ситуаціях.А коли ми стаємо жінкою чи чоловіком? Як ми про це дізнаємося? Як виховується чоловік і жінка? Хто їх виховує? Як формуються жіночі та чоловічі риси та особливості? Чому є жінки, схожі на чоловіків, і чоловіки, які нагадують нам жінок? Чи нормально це? Чоловіки та жінки, безумовно, різні. Але також вони, безумовно, рівні. Вони рівні в праві бути такими, якими вони є. Вони рівні в праві мати те, що вони хочуть. Вони рівні в праві мріяти і здійснювати СВОЇ мрії. Кого ви чекали, коли мала народитися ваша дитина? Хлопчика чи дівчинку? По даним одного з досліджень, у 80% сімей у всьому світі чекають на хлопчика. Чи запитували ви себе, чому?У одній молодій сім'ї всі 9 місяців чекали на хлопчика. Батько, звертаючись до дитинки, називав її тільки "він". Мріяв, як він буде виховувати сина, але народилася донька. Батько був у розпачі. Він останнім прийшов до пологового будинку. Хоча дружину дуже кохав. Він казав: "Я не знаю, що тепер робити! З сином я знав, що робити, а що робити з донькою, ніяк не зрозумію".

    Чоловіки вважають, що їм буде легше виховувати сина. Крім того, існує думка, що чоловікам легше. Тоді чому майже всі чекають хлопчика, радіють, коли він народжується, а потім батько любить більше дівчинку? А з хлопчиком не знає, що робити. Не може знайти спільну мову. Давайте спробуємо в цьому розібратися. Не дивуйтеся, що в нас зараз більше запитань, ніж відповідей. Ми обов'язково знайдемо їх. Чи це буде привід замислитися. Візьмемо ідеальну ситуацію. У сім'ї є і мама, і тато. Вони люблять один одного. Вони чекають на свого первістка. І от дитина народжується. Нехай це буде хлопчик. Які обов'язки бере на себе мати, а які батько? Яку роль вони виконують? Чи є специфічна батьківська роль? Мати доглядає за дитиною, проводить з нею майже весь час, пестить її, цілує. Назвемо цю роль мами - "любляча турботлива мама". Це все може робити і батько. Є чоловіки, яким дуже подобається доглядати за дитиною. І вони це роблять із задоволенням.

     Яка ж тоді роль суто чоловіча? Може, це роль "захисника"? У наш час ми розуміємо цю роль дещо інакше. У нас немає війни. Нашим чоловікам не потрібно нас захищати кожного дня. І, здається, що ми, жінки, і самі впораємося. Виявляється, що - ні, не дуже. Коли ми, жінки, беремо на себе не властиву для себе роль, ми не можемо якісно виконати ні ту, ні іншу. В нас немає часу і сил любити, тому що ми ще й захищаємо.Мабуть, захист нам потрібен завжди. Не завжди від ворогів. Але завжди - як впевненість (чоловіча впевненість), як сила (чоловіча захищаюча сила), як опора (опора на сильне впевнене та розуміюче чоловіче плече), як підтримка. Якщо ми віддамо чоловікам чоловіче, тоді нам не треба буде брати на себе непід'ємне. Тоді чоловікам завжди буде місце в нашому домі. Тому, що в них буде діло, яке вони вміють, люблять і будуть робити. Наш дім стане захищеним. Зрозумійте правильно. Ми не проти того, щоб чоловік брав на себе частину домашньої роботи. Більш того, ми вважаємо, що немає жіночої і чоловічої роботи в домі. Є тільки домовленість - хто, що робить. І в кожній сім'ї це по-своєму.

     Кожного з нас не так просто переконати зробити щось додатково. Особливо, коли раніше нас переконували в тому, що наша допомога не потрібна.«Ну що ж ти робиш! Ти його пораниш (упустиш, стукнеш і т. п.)!» - слова, які часто можна почути в адресу новоспечених тат. І батько відсторонюється від догляду за малюком. Але це півбіди. Малюк, недоотримуючи грубуватої чоловічої уваги, виявляється нездатен зробити один з перших висновків у своєму житті - що існує дві половини цього світу: жіноча та чоловіча, материнська і батьківська. Якщо тато годує дитину, купає, доглядає за ним, вколисує його, не варто робити це в точності, як мама. Нехай у нього буде свій підхід.

    Отже, якщо ми, жінки, вирішили переконати свого чоловіка чи сина в тому, що ми потребуємо його захисту та допомоги, потрібно йому про це сказати. При цьому пам'ятайте: важливо, не тільки, що сказати, а ще й, важливо - як сказати. Спробуйте не докоряти свого чоловіка тим, що він чогось не робить, не підтримує вас. Замість цього, хваліть його за те, що він робить. Скажіть йому, наприклад, так: "Я (чи ми) так люблю тебе. Я так рада, що ти в мене є. Я почуваю себе такою захищеною поряд з тобою." Якщо у вас поки немає почуття захищеності, не докоряйте його. Знайдіть те, що дає чи могло б дати вам почуття захищеності у ваших відносинах і скажіть своєму чоловікові про це. Можна сказати так: "Коли ти поряд, я почуваю себе дуже захищеною." Можливо тоді ваш чоловік частіше буде вдома, ніж тоді коли ви кажете йому: "Тебе ніколи немає вдома. Ти нас не любиш." Спробуйте, і ви через деякий час побачите, як зміняться ваші стосунки. Вам не потрібно буде докоряти чоловіка, що він не може заробити гроші, розповідати, як він повинен це робити. Він і сам спроможний зробити це. Скажіть йому: "Я вірю в тебе!" Замість постійного незадоволення поведінкою чоловіка, у вас з'явиться час для створення доброзичливих стосунків у вашій родині. Адже жінки, дуже люблять створювати стосунки. Спрямуйте свою творчу енергію на це. У вас обов'язково вийде.

    Зверніть увагу, що для цього знадобляться суто жіночі особливості: любов, турботливість, лагідність, терпіння. Саме - терпіння, а не терплячись. Терпіння не в тому розумінні, щоб терпіти те, що не подобається. А терпіння дочекатися результатів. Почалося щось нове. І для того, щоб щось змінилося, потрібен час. Повернемося до дитини. А як ми поводимо себе, коли справа стосується дитини? Часто буває так, що коли дитина з'являється на світ, мама бере на себе майже всю роботу по догляду за дитиною. Помічниця в неї - бабуся, а ніяк не батько. Та й серед чоловіків поширена думка, що чоловікові не місце біля немовляти. Вони кажуть: "Він ще дуже маленький. Нехай ним мама займається. А от, коли він виросте, тоді я і стану його виховувати."Таким чином, з самого початку, за батьками закріплюються певні ролі: мама - вихователь дитини, а батько - сторонній спостерігач.

    Шановні мами! Не відштовхуйте тата зараз, коли ваша дитина тільки народилася. Їй дуже потрібен батько. Це. саме той час, коли він відкритий для того, щоб брати на себе нові обов'язки. Якщо ви будете відштовхувати його, боячись, що він зробить щось не так, ви можете зіткнутися з двома небезпеками. Ви можете відбити в чоловіка бажання бути татом. А крім того, ви ризикуєте втратити зв'язок з чоловіком.

    Шановні татусі! Знайте, що ви дуже потрібні зараз своїй дружині та дитині! Вони потребують вашої підтримки і допомоги. У цей час вашій дружині страшно і важко. Зрозумійте, що вона дійсно може зациклитися на дитині. Але це не означає, що ви для неї стали менш потрібним та важливим. Ви також важливі і вона любить вас. Не звинувачуйте її в тому, що вона захоплена дитиною. Можливо буде краще, якщо ви просто об'єднаєтеся і будете доглядати за маленьким разом.

​

         Золоті правила для дбайливих батьків:

     Переконайтеся, що всі члени сім'ї харчуються раціонально: дотримуються режиму, не харчуються самими бутербродами. Раціональність повинна полягати і в тому, що подається на стіл. Заповнюйте холодильник свіжими овочами, фруктами, крупами, хлібом з муки грубого помелу. Відправте до відра для сміття чіпси, газовану воду і все, що називається фаст-фудом. Це шкідливо не тільки для фігури, але й для дитячого здоров'я взагалі.

     Поки апетит дитини не зіпсований, не примушуйте її їсти тільки тому, що треба. Вона краще знає, голодна вона чи ні.

     Їжа не заохочення і не покарання. Не можна нагороджувати їжею або позбавляти їжі за «подвиги».

     Зберіть волю в кулак - обмежуйте малюка в перегляді телевізора і захистіть його від реклами солодощів.

     Рухатися - головне правило струнких. Влаштовуйте сімейні походи і прогулянки пішки. Не жалійте грошей на придбання домашніх «спортивних куточків», велосипеда. Або на абонемент в басейн.

     Дитина не повинна тинятися без діла: завжди тягне на кухню, щоб зайняти себе хоч би їжею. Запишіть її в спортивну секцію, музичну школу, басейн, танці, боротьбу, художню школу або в який-небудь інший гурток.

     Затвердить разом з дитиною «Правило три не дуже» - не дуже багато, не дуже шкідливо і не дуже солодко.

     І звичайно, запам'ятаєте: спосіб життя дитини - це копія вашого способу життя. Якщо ви упевнені, що спорт - це даремне проведення часу, і ніколи не відмовляєтеся від кухля пива перед телевізором з жирною закускою, не дивуйтеся, що ваше чадо має проблеми з вагою.